In our Byzantine tradition, on November 21st, we celebrate the Feast of the Entrance of the Mother of God into the Temple. This event is not found in the Scripture. It is found in the apocryphal Protoevangelium of James. Apocryphal writings are very ancient Christian writings that didn’t make it into the collection of books that form the Bible. James says that Joachim and Ann brought Mary to the temple to be presented to the high priest, at the age of three. There she was to be raised among the virgins consecrated to God’s service until the time to get married.

   Tradition picked up on that event, and it entered our liturgical calendar as one of the 12 major feasts. Why is this event so important? Why do we celebrate it? The purpose of this feast is not so much to commemorate a historical happening, as to celebrate a mystery of the Christian faith, namely, that every human being is created to be a living temple of God.
We are invited to look at the spiritual meaning of Mary’s entrance into the temple. By entering the temple, she is entering into a new spiritual reality.

   At the Epistle reading for this feast we hear from St. Paul, in his letter to the Hebrews, a short description of the Temple of Jerusalem, with its outer sanctuary and the inner one, the Holy of Holies. That was a sacred place in which only the high priest could enter, and only once a year. The Holy of Holies was the place on earth where God dwelt. Soon that temple was to be destroyed, but God was preparing a different temple for his dwelling; a living temple: Mary.

   Mary was brought to the Temple where the Holy tabernacle was. She was received by the high priest to be prepared by the Holy Spirit to become herself the Temple of the Lord, a living temple, a Holy tabernacle, where God incarnate, Christ, the High Priest of the New Covenant would abide. That’s why the tropar for this feast says: “The most pure Temple of the Savior is led into the temple of the Lord.”

   We also hear: “Hail, fulfillment of the Creator’s plan,” because by becoming the temple of the Lord and bearing Christ in her womb, she is contributing to God’s plan of salvation; fulfilling the promise God made to send his Son to save us.

   As we celebrate this feast of Mary, who entered into the Temple to become herself the temple of the Lord, we are reminded that we are also living temples of God, as St. Paul says in his second letter to the Corinthians.

   We praise Mary, the Living Tabernacle, who carried Christ within her and shared him with the world, and ask her to help us live like living temples of God and shared Christ with others.       

ПРАЗНИК ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ
   У вівторок 21-го листопада ми святкуємо величний празник - Введення в храм Пречистої Діви Марії. Це свято відкриває нам деякі сторінки з дитячих років життя Богородиці. Празник Введення говорить нам про радісну жертву святих Йоакима і Анни. Вони, свою в Бога вимолену донечку, самі приводять до храму на службу Богу. Та не тільки батьки радо приводять свою дитину до Храму, але і Марія радо йде за голосом Божим і своїх батьків. Як святі Йоаким і Анна, так і Марія є для нас гарним образом і прикладом радісної жертви і служби Богові.

   Може ще ніколи Христова Церква не переживала такого великого браку покликань на священиків, монахів і монахинь, як сьогодні. Дух матеріалізму щораз більше й більше проникає в наші родини, тому щораз менше й менше маємо молоді, охочої на жертву й посвяту для Бога, своєї Церкви й народу. Щораз менше в нас батьків, що за прикладом святих Йоакима і Анни були б готові сказати нашій Церкві: "Прийми дитину Богом мені дану".

   Ознакою глибокої релігійності якогось народу є не тільки його величаві й численні церкви й монастирі, але передусім його численні покликання, тобто священики, місіонарі, монахи й монахині. Нічого не поможуть нам навіть найкращі святині й золоті престоли, коли не матимемо священиків, що в тих храмах і на тих престолах приносили б Безкровну Жертву, уділяли б святі Тайни і голосили б Слово Боже. Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький каже: "Зрозумійте, що народові треба до спасіння ревних і святих священиків". Де шукати розв'язки цієї важливої проблеми? Де властиво родяться і виростають духовні покликання? Найкращий городець, де ростуть і дозрівають покликання до священичого й монашого стану – це добрий християнський дім. "Добрий родинний дім — це перша духовна семінарія". Свята Церква часто називає родинний дім колискою покликань. Дух жертви в родині для Бога і своєї Церкви є дуже важливим у плеканні покликань. Без духа жертви нема любові, бо жертва - це мова любові. Тому батьки повинні прямо від колиски виховувати своїх дітей до жертви й посвяти.

   Майбутнє нашої Церкви й народу в дуже великій мірі залежить від того, як наші батьки будуть виховувати своїх дітей. Нам необхідні батьки, які за прикладом святих Йоакима і Анни радо благословили б своїх дітей на досконалу жертву для Бога, своєї Церкви й народу. Нам необхідна духовна молодь, що за зразком Пречистої Діви Марії радо йшла би за Божим голосом на службу Богу, Церкви і народу. І тільки тоді зможемо сміливо дивитися в майбутнє нашої Церкви.

FEAST OF THE ENTRANCE OF THE MOTHER OF GOD INTO THE TEMPLE​

Ukrainian version found below English version